Вишня повна плодів,
мов думок невтішних
Їх прозоре хитання
росте в мені.
Мої пальці нервово
зривають вишні,
Гіркувато-червоні,
як перший гнів.
Проростає у відрах
лінива злука,
Червоніє тремтіння
між сивих трав.
Вишні падають з пальців
червоним звуком,
Мов чиясь віртуозна
захоплена гра.
Кам’янію надвечір.
А трішки пізніше
Проростаю у землю.
І тільки вгорі
Мої пальці нервово
зривають вишні,
Гіркувато-солодкі,
мов перший гріх.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)