Не молися на тіло моє.
Моє тіло росте з винограду —
Лиш миттєве сп’яніння дає,
Лиш отруту квітучого саду.
Не молися на душу мою,
Бо вона — бедуїн у пустелі.
Поза нею піски постають,
І зростають оголені скелі.
Не молися на очі мої.
Мої очі — порожні зіниці.
Прокотилися в них кураї,
Потім колір змінився і вицвів.
Не молися. На голос хіба?
Та і голос — лише відголосок
Тих пісень, що шепочуть хліба
І співає на вітрі волосся.
Не молися. Прозріння п’ючи,
Ти відчуєш: молитва безсила
Перед злом твоїх темних плачів,
Що в моїм загубилися тілі.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)