1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Шовкова держава

Шовкова держава (52)

Колись, у дитинстві, мене заворожила ця казка... Я так і бачила її - Шовкову державу, – прекрасну, мальовничу, співучу... І зівсебіч оточену ворогами. Як у кожній казці, все закінчилося щасливо. Чарівна країна дочекалася свого героя. І стали ясними зорі, тихими - води. Нашу казку ще не закінчено. Хочеться вірити, що казкар не забуде законів жанру. А доти кожен, хто живе в краю шовкових трав і напоєного пахощамі вітру, вірить у щастя. І тому - не варто забувати про диво, байдуже проходити повз красу... Ми є такі, які є. Ми живемо тут і сьогодні. Ми - самі собі герої. І все, що в нас є, - наша шовкова держава, країна мрійних і добрих людей, яким не варто забувати, що вони - саме такі...

І вишніми, і чорними Розшарпана вітрами Жебрачкою у чорному Дорогою до храму.   Довічною, вмирущою, В лахмітті і прикрасах Німою попелюшкою під вікнами палацу   Затерплістю терновою - Вустам, німим уперто Так боги випробовують, Постукавши до смертних   Дзвінкою неминучістю, Ранковою росою, Сопілкою співучою На радіошансоні   Моїм четвертим виміром, Єдиним камертоном, Тоненькою травиною На мертвому бетоні   Того ж…
Хай вам трясця! – моєю мовою Хай би пранці вас ухопили І поминки ви вже замовили Й копачам уже – заплатили   І пробіглися всіми сайтами – Некрологи, бач, - тре повісить І промовами у спічрайтерів Про всяк випадок розжилися   Сльози витерли крокодилячі Усім покидькам догодили Ще лишилось – ціну загилити І щоб справді вам заплатили   Ну а…
Сторінка 1 з 2