1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (343)

27.05.20

Напевно, це гріх

Напевно, це гріх. Але я не боюся спокути. Напевно, це біль. Але я наливаю по вінця. Я навіть розлукою міцно до тебе прикута. Я навіть біді колисанку- неначе дитинці. А що ж мені ще – малюватиму паморозь влітку На вікнах безсонь, у яких зупиняються зорі Я навіть засушену буду просити цю квітку Згадати хоч пахощі – Темні, п’янкі, непрозорі Мов…
Опубліковано в І залишаться - вірші
Детальніше...
28.04.20

Я стережу цей тихий день

Я стережу цей тихий день. У нього стільки барв спокійних! Коли заграва блиском вкриє Його закінчення руде — Він сплине дзвінко, мов вода,— І в самоті мене залишить. І проповзе нечутно тиша З підвалин сходами на дах. Дарма! Вона помре за мить. Бо в димарі старої хати Вже вітер учится кричати — Напевно, і йому болить Оце мовчання ковили На…
Опубліковано в І залишаться - вірші
Детальніше...
Сторінка 1 з 9