І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (360)
Один по одному, мов кролики – із капелюха – Всі інші й чарівніші, все неймовірні дива. Ота що завжди говорила – а нащо там слухать! – При голосі твоїм заклякла, немов нежива. Ота, що їй завжди – ні статуй, ні меморіалів – Завмерла і : ти. Але ж ти – не кіно. Ота, що їй вітру, тайфуну. цунамі – замало,…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Пісню сонця медову розлито по банках і бутлях Дві краплини далекого моря cховалися в очі Нас простромлюють стрілами струни південних маршрутів, Але південь холоне, і ти мене більше не хочеш. Перестояний сік ледь шумує і піниться сидром Пахнуть ґрона і лози майбутнім червоним дурманом А мені все одно, що мандрують араби й хасиди, А також кришнаїти, зневірені і християни.…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Зелені відлуння дзвінкого холодного літа в Благовіст (19.10.20)
- У сивих шовках його снів в Благовіст (18.10.20)
- ЛИЦАРЮ МИНУЛОГО в Хортицькі дзвони (15.10.20)
- Один по одному, мов кролики – із капелюха в І залишаться - вірші (12.10.20)
- Це тільки листя, тільки листя в Я зроду тут живу (12.10.20)
- Розлуки золоте крило в Мелодія вічних прощань (12.10.20)
- Пісню сонця медову розлито по банках і бутлях в І залишаться - вірші (05.10.20)