І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (93)
23.10.17
Проминає доба знетямлена
Проминає доба знетямлена Дотлівають мости підпалені Я тобі обіцяю, життя моє: Не піду за водою талою Не згорю восени багаттями Не замру перетлілим лІтеплом Ти до зустрічі відчуватимеш Я об долю взуття не витерла Не забула про нас між клопотом Не забила на нас межиночі Ні, мене не прив’яжеш побутом Не наріжеш із мене віниччя Не зупиниш…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
20.10.17
Пробач, безімення
Пробач, безімення – для імені, певно не час – У чорне й зелене, два кольори імені нас Пірнаю не в бутлі, Де вже загіркає вино – В минуле й майбутнє, Що нині здається – одно Ти ще пам’ятаєш? Ми плутали щітки і сни Причащені таїнств, учились чужої вини Не пити й не мучать, Не вчити, як гаяти…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Проминає доба знетямлена в І залишаться - вірші (23.10.17)
- Пробач, безімення в І залишаться - вірші (20.10.17)
- Під ніжністю осінніх дощів в Пісні (10.10.17)
- - Може, й правду розказали… в І залишаться - вірші (06.10.17)
- Щоночі входжу в темні зали в І залишаться - вірші (04.10.17)
- Море пінно цілує піски оксамитні в І залишаться - вірші (28.09.17)
- Ти чув, як плаче мовчання в І залишаться - вірші (27.09.17)