1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (204)

Я не впевнена – чи зажинками Те що світиться нам з тобою Ти учив мене – бути жінкою Не кружляти над полем бою Не втішатися смаком крові… Ці легкі і прозорі пахощі – Майже ніжності і любові Майже спокою серед галасу Майже віри – між безнадії Із тобою я – намагаюся. А без тебе я – не зумію Ну, цілунками…
Зламано голку, відкинуто п’яльця Ляже в долоні трави Попіл троянди, розтертий у пальцях – Ніжний. Легкий. Неживий. Змито малюнки. Зітерто всі грані Тиша затерпла. Либонь Краще за довге сумне помирання Світлий крилатий вогонь Вікна прочинено Вітер гортає Вперше німі сторінки В дзеркалі тане останнім із таїнств Спалах – мов помах руки Ти, кого звала, трояндою бувши Знаєш: уже не позву…