1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (158)

Вікна, що світла просять Луки, що снять квітками Так і приходить осінь Плутаними стежками   Клякнуть замерзлі граби Осінь іде лукаво: Запахом стиглих яблук Памороззю на травах   Осінь – дзвінка шаманка З бубном низького сонця – Сонця холодних ранків – У золотій долоньці   Спить хриплуватий голос Неба – ловця мелодій Стигне усе навколо Теплий лише твій погляд
Просто. Без прав і правил. Світло, мов сонця зблиск. Мов у духмяні трави Падати долілиць.   Легко. Все ближче. Ближче. Дивно – вагань нема – Пити цей біль. І ніжність Розпізнавать на смак.   Тепло. Гортає листя Вітер із наших снів. Коси, що розплелися. Спогад, що занімів.   Чарами цього літа – З папороттю і без – Дихати. Тобто жити…
Сторінка 4 з 4