1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (216)

Ти народився янголом. Думав: стоятимеш Вартою коло Престолу. Дякував долі. Та поволі Зростало терня гордині спливали віки, мов години ще не було Людини, а ти був до неї подібний: та ж самовпевненість жити І падіння надій німих. Спинися на мить! Мовчи! Спочинь на моєму плечі до вранішньої години Ти будеш – Людина, щось середнє між янголом і тим, чиє темне…
Слова вже не мають значення І казці, і літу – край Я тихо скажу: «До побачення», А подумки крикну: «Прощай!»   А літом – то дні минали, Чи був же то божий знак, Що я тобі «Ні» сказала, Шепнувши подумки «Так» 199?