1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (243)

Сонце моє так далеко – Десь аж за обрієм, десь… Серпня на тужливий клекіт В грудень вмерзає увесь   Сутінки пахнуть тривожно Сумнівом чорних троянд Сонця вернути не можна Чуєш? – Зітхання. То я   В нетрях зализую рани Тужно обнюхую ніч… Сонце! Ти зійдеш на ранок! Просто в долоні мені
Вже віск розтав, відплили кораблі Лишилась тінь і кілька бляклих фото Вже цим розлукам я втрачаю лік Натомість залишається скорбота Крізь наші пальці електричний струм Давно протік, Залишилися тіні І перегин прозорих змерзлих рук Вже визначив близький самотній фініш Ти знову йдеш. Натомлено мовчу Ранкове диво злякано відходить І холодно рожевому плечу Яке не хоче милості від ковдри Тебе нема.…