1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (217)

Та веселка мені не дає спокою. Уві сні я блукаю нею щоночі. І на ранок тобі насинаюсь такою: Тиша. Сміх. Ескалатор. І очі. Так, очі.   У безмежжя – шкода, та існують закони. Не питатиму, як то - посеред двобою. Ти, можливо, не знає, коханий: дракона Михі ба що здолаєм удвох із тобою.   Ти спокійний. Ти спиш. Тобі сняться…
Сни мої – шиті шовком Ранки – гаптовано золотом Пальці – тоненькою голкою, Душу – поглядом сколото   Сни мої кольорові Ранки легкі вартують З пальця – краплинку крові, Ніжність з душі зцілуєш   І коли ляже в п’яльця Сну – золотавий ранок, Той, хто цілує пальці, Душу навік поранить 30.06.10
Сторінка 1 з 6