1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (147)

Акація, мамо! Так сумно на слід облітає! Так біло цілує твої невидющі сліди. А людно як, людно! Народу – неначе в Китаї. Ніхто й не розчує твоєї дзвінкої ходи.   Акація, мамо! Ну що нам з тобою робити? Буває, що й сумно. Минеться. На те не зважай. Чого ж то сумує в вишневих очах твоїх літо? О, мамо! І смутку…
Виструнчуй тексти у лінію В бажанні зрости Рубай рядки на кавалки – мов ковбасу… Привіт молодому Плінію*: Я – це ти. Скоси цю останню валку – Не в тому суть   Не знаю, певно так має: Не бути – мліть Це дуже вдала ідея – Розтягувать текст… Атож, не для тебе – розмаї І форми малі… Торкнулась. Сахнулась: де я?…
Сторінка 1 з 4

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА