1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Сонцетяжіння

Сонцетяжіння (26)

Запряжу паперові сани,Поганятиму ручкою.Ой поїду до баби ОксаниНа заручини. Не по той бік ріки —Повз дерева-роки:— Н-но!Не кружляють круки,А свистять парубки —Аж дзвенить вікно.Не сховають убори стану!..Розкажу хоч уривками,Як сусідка баба ОксанаБула дівкою.Чи не кращоюНа всій вулиці.Парубків було!..Призабулося:Давні буквиці,Давня грамота…Дай Бог пам’яті!Й летять роки і покоси,Місяць блимає…А були ж у Оксани коси —В дві руки мої!..Ой комусь вониЗав’язали світ,У густій…
04.01.21

Крила

І. Я маю печальний досвід.Не треба більше безумств.Вже стільки скапало воску,Вже стільки пір’я внизу.Зирну – пропече, мов постріл:Це ж мій незагойний слід –Подушка на кожну постільЗакоханих при землі.Мені і вночі не темно, –Вже стільки там тих свічок…І знову – та сама схема:Зустрітись. Гукнути: - Що,Летімо туди, до сяйва?Зустрітись: крило, рука..– Не бійся, ні-ні, це зайве!О, світку мій!..Знов – Ікар.  …