1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Хортицькі дзвони

Хортицькі дзвони (6)

Над тобою нiч свистить арканом, Сплетеним зi степових вiтрiв. Що тебе тривожить так, гетьмане, Що тобi не спиться до зорi? Смутку iз вiдра, що на цямринi, Ти до краю не допив iще. Високо ще небо соколине, Де кружляє твiй крилатий щем. Ти ж без його не вернеш до тями, Ти сьогоднi правду чув слiпу: Жаль лише трави, що копитами Кiнь…
Як мене палить цей усмiх вишневого ранку – Я цих очей, наче Божої кари, боюсь. Втративши глузд, припаду до червоної ранки Напiвдитячих тривожно запалених вуст.   Я, що смiливо князiв цiлувала вельможних, Перед тобою, немов скам’янiла, стою: Очi заплющу – i бачу, як темно й тривожно З вуст моїх нiжнiсть у кров переходить твою.   Ти ще князiвен коханням палитимеш…