1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Зелені відлуннядзвінкого холодного літаТакі недоречніпід сивим осіннім дощем —Здається, що штучнимсмарагдом просякнуті віти,А вітер же справжній,який же він справжній, цей вітер —На присмерку літаосінній зажурений щем.Ще квіти у вазахзгадать намагаються подих,Яким на світаннівони цілували птахів…Калюжі темнішають,очі вологі підводять.І безліч прозорих,холодних шалених мелодійНароджують ринви,що стали вустами дахів.О, як же натхненноспівається реквієм літу!Протислося сонцеплечем між напруженпх струн…Ще ближче до краю…ще ближче… І…
У сивих шовках його снівя — тонесенька павутинка,обвита навколо серця.По одній із версійя — його офіційна жінка,кинута на жертовник весни.   І безжально розтерзана літомза русалчині коси,за мавчині очі,за те, що він мене хоче,навіть, коли вже осіньпрокурличе реквієм квітам…   А коли мій останній плачпроцвіта у весну барвінком —він сміється в мені,бо у всіх-всіхшовках його снівя — тонесенька павутинка, —єдиний…
Сторінка 1 з 18