1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Брама плаче. Рипіння стікає По стовпах іржею і брудом Видихають залізні груди Пил і порох, намиті віками Місто кориться. Стелиться місто Під залізні кроки прогресу. І поволі марніє Всесвіт Ніби жах викривляє риси Дорогого комусь обличчя Вересень 1996
Втомившись від намарної жаги, Почну писати втомлено і чемно. Я заримую смутки і борги З ім’ям того, хто став постійним щемом   Що затруїв немовлені слова, Прихований у снах і ворожіннях. Існує світ, де я іще жива Двоянусом – коханка і дружина.   Існує день, де я іще сміюсь Оплутуючи сміхом, мов шовками Того хто залишився у раю Після падіння…
Сторінка 1 з 11