1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Тепер твоя довіра тане Немов останній промінь дня – Стільком зізнатися в коханні В жагучих віршах і піснях!   Стільком віддати шепотіння Палких живих безтямних слів!.. По них залишилися тіні І перекинуті столи.   Та що похилені знамена – Вони, посивілі в боях, Не дочекалися від мене Лише два слова: «Я – твоя». 1997
В прозорім повітрі розлита отрута І крилами вітер тріпоче ізнов Мій смуток шепоче: не чути, не чути Не чути нічого про світлу любов   Отруєний подих весна розливає І входить, повита прозорим плащем Та серце сумує: не знаю, не знаю Не знаю, чи зможем ми стрітися ще   Зітхаю - і болем стискаються груди Хоч усмішка тиха тривожить вуста, Та…