1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Я – втеча, я – вічна втеча Я тихий зміїний посвист – Втікають очі і коси, Втікають руки і плечі, Втікають стегна і ноги, Втікають сльози і усміх І серце втікати мусить Та тільки не зна дороги В тенета премудрих речень В тенетах судин і м’язів Я тихий довічний в’язень І все-таки вічна втеча
Як безупиннокотяться хвилі,Щастя у безвістьвітер несе.Що тобі, вітре,сльози безсилі? —Слава Іспанії понад усе.Разом всі рани,досі незнаніВ серці відкрились словом одним.Син мій, зцілившибіль від прощання,Марить далекимсвітом чужим.Він не шукаєщастя без моря —В місті цім завждиправда своя:Та, що колись покохає на горе,Буде на березіскніти, як я.Стануть порожнімиранки і ночі.Вкриють волоссяпіна і сіль.Чуєте? — Морестиха шепоче:“Слава Іспанії — вища, ніж біль”.

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...