1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
— Дайте води! — підставляю долоні. Горлом колодязя хлинула кров. Так, ніби води покинули лоно. Ніби – дитинка. Півподиха. Крок.   Що там іще? Припадаєш до скрику Зболених крапель, розбитих об пил. Білим затерплим колодязним скрипом Мрію про воду тримає сліпий   Серед засохлого спраглого світу. Серед навіки засушених трав... Тільки вода, у долонях сповита: Дотик. Краплина. Введіння во храм.…
Співати – не на крилосі, На босоногій вулиці Пригадую: молилося Пригадую: минулося Вставати – не до утрені До пастушка з овечками А пісенька – немудрою Спліталася вервечкою Плелась поміж зілинами У травах потолочених Я нею – пуповиною – до неба приторочена Там, при лелечім колесі Поміж зірки нелічені Де мій – з криничним голосом, Немов струмок із річкою Майну, мабуть,…