1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
На місто падає імла. Звичайний день. Осіння сутінь. І вогник тягнеться до скла – Минулим, нинішнім, майбутнім.   І вже на відстані руки Незримі тіні проростають. І прокидаються свічки Очима тих, кого не стало.   І ці маленькі пломінці Стають тихенько перед кожним, Щоб на окраєць у руці Дивитись строго і побожно.   Щоб милосердя – мов закон. Щоб жити…
Цікаво, ти хоч знаєш, як воно – Коли тебе вбивають мимохідь? Напевно, ти це бачив у кіно: Любов і кров. Морков, любов і хіть.   Але… коханий… Режисер свічок Понаставляє – от вони й горять. І героїня – сучка. Ну то й що? При чім тут – я? Хто поза всім – твоя?   Чому ти граєш цю жахливу роль…