1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Ти чув, як плаче мовчання, Коли надію останню Із болем в серці ховають? – Кохана, так не буває!   Ти чув, як земля зітхає, Як квилять пташині зграї, Коли кохання вмирає? – Кохана, так не буває!   А коли кохання не стало, І надія у серці зів’яла, Все стогнало: земля до краю, І мовчання, й пташині зграї.   Чуєш, плач…
Опівнічне тебеписання. Майже вічності – май же крила. Хай на ранок росою стане Все що я тобі – говорила.   Я тобі не мину, допоки Маю сили – тобі світити Моя ніжносте. Мій неспокій. Моє все. Мій безмежний світе   Літо скапує. Ночі – довші Та лишається – видноколо А як я тебе – ну ніхто вже. І повір мені.…