1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
            Осипу Зінкевичу    Є зібгана урочистість В осіннім надламі стебел. Я стала жінкою Міста. Була – дитиною Степу.   Так швидко і так неквапно Котилися дні і ночі. Здавалося: сонце раптом Зупиниш, якщо захочеш.   Примусиш спинитись води.  Побачиш шматочок раю… Не знаю я, хто володар – Ми з часом на рівних граєм.  …
І.  Я врешті тебе відшукую – віриш, Оксано? Я врешті тебе виструнчую посеред тексту. І приміряю до тебе непевне слово «осанна». І врешті вже почуваюсь – немов під екстазі.   А просто – слово. А просто – з лона здобути. В рядок укласти. І тихо дихати в тексті. Оце, Оксано, - немов напилася трути… Цікаво – наступні вірші і далі…