1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Не вір мені. Я — злива на траві. Я висохну. Я зникну. Я розтану. І тільки тінь мого гінкого стану Та голос мій залишаться живі. Проте серед безмежжя голосів Мій вирізнити ти уже не зможеш, Ти будеш озиратися тривожно І очі видивлятися в росі. Навіщо? Краще змовкни — і не вір. Я все одно назад не повернуся. Горітиме солодкий смак…
Вишня повна плодів, мов думок невтішнихЇх прозоре хитанняросте в мені.Мої пальці нервовозривають вишні,Гіркувато-червоні,як перший гнів.Проростає у відрахлінива злука,Червоніє тремтінняміж сивих трав.Вишні падають з пальцівчервоним звуком,Мов чиясь віртуозназахоплена гра.Кам’янію надвечір.А трішки пізнішеПроростаю у землю.І тільки вгоріМої пальці нервовозривають вишні,Гіркувато-солодкі,мов перший гріх.

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...