1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Колись давно він жив у тім селі,Де стигнуть в небі сполохи лелечі.Він був поетом: сіть звичайних слів,Як мантія, йому вкривала плечі. Спитаєте: «Де твори?» А нема, –Ті вірші не помацаєш руками.Була його поезія німа –Отож і не розчули за віками. Дорослим він здававсь жахливим сном,Марою, що втрача ночами тіло,Його взивали стиха чаклуном,Хоч навіть в чорта вірить не хотіли. Лякали ним…
                Моїй мамі Людмилі Федорівні  Покірлива, м’яка… Плювали ми на звичку!Дочка степовика – од віку степовичка. Не об тобі аркан (пісні намарно плачуть!):Із роду козака – як не крути – козачка. Зітхнувши, провела – і не спинила хатаТебе, дочку орла, як не крути, крилату. І що до правил гри, зневаг, облуд і болю:Тій,…