1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Ви знаєте, як прокидаються квіти щоранку, Як степ рожевіє, неначе цнотливе дівча, Як вечір липневий сади убирає серпанком, Як зоряні коси весна розпуска по плечах?   Як гаряче дихає спека у ночі червневі, Як в’ється волога утомленим тілом землі, Як ніч убирається в роси, немов королева, Як пахне життям щойно спечений хліб на столі?   Землі до лиця навіть туга…
І вишніми, і чорними Розшарпана вітрами Жебрачкою у чорному Дорогою до храму.   Довічною, вмирущою, В лахмітті і прикрасах Німою попелюшкою під вікнами палацу   Затерплістю терновою - Вустам, німим уперто Так боги випробовують, Постукавши до смертних   Дзвінкою неминучістю, Ранковою росою, Сопілкою співучою На радіошансоні   Моїм четвертим виміром, Єдиним камертоном, Тоненькою травиною На мертвому бетоні   Того ж…