1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Лише в душі – на трошки – Бог. Лише на поклик тіла – ница. В цю гру ми граємо удвох – Така умовна таємниця. Вінець – весні, вінок – зимі. Непроминущо-проминуле. Ми граємо в безжурний сміх. На цілий день він – наш притулок. Ось так – без тіні жодних бід – В човні дірявім серед моря… А у клубок мотати…
А вiд тебе, коли вже не жарко I дощi накрапають дрiбно, Раз на рiк прилiтає аркуш: Мабуть, я ще тобi потрiбна –   Як, скажiмо, крига на Пiвночi, Чи, примiром, пiсок в пустелi… Рудуватим крилечком пiвнячим Стрiпонулося сонце на стелi…   Мабуть, зрiдка про мене згадуєш, Коли сон тривожний насниться. Ти моєю прикриєшся зрадою, Прошепочеш: “Вона, чарiвниця!   Не втечу…

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...