1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Здрастуй, весно. Ну от ми і разом. Лине повідь сонячних крил, Але знову банальні фрази Всі чуття позбавляють сил.   Блякнуть сіро зливи розмаїв, Вітер спрагло спива росу... Я тобі не скажу:"Кохаю!" – Тишу в пригорщі принесу.   Випий спрагло, мов синь джерельну, Зазираючи з очі їй. До краплини збери ретельно, А за мить – з вітрами розвій.   І…
Вітер ще має шанси бути почутим. Навіть якщо гніздиться на денці склянки.   Вітер дарує волю. Та радше – труту. Вітер нагадує лоно чужої коханки.   Вештає світом, полює – шукає втіхи. Якщо захочеш – можеш його прийняти.   Тільки – чи вистачить крові, дощу і сміху. Щоби – якщо не спиниш – хоча б обрати. 19.05.09