1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Темний смак солодкої трутизни. Темний сміх порожнього екрану. От біда: сміятись надто пізно. От нещастя: плакати зарано.   Білий світ загорнуто у чорне. Не збагнеш – поминки чи причастя. Вже запізно радісному горю І не час – згорьованому щастю.   В сльози – нелогічно й нерозумно. В сміх – немає приводу неначе. Надто запізнився перший сумнів, А останній – здимів…
Ми падали. У весну – як у прірву. Ми – проліски. Просто – про- і ліси. А зірве нас – той, хто надибає. Зірве – Тендітне пагіння глибіні, коріння, краси…   А Бог його знає, що вийшло би з суглинка потім. А я мене знає, якою б сталася – я. Зів’яле лежить. І його двірники – попід плоти. І тільки…