1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Веде корогва од мого порогу.Кричить пташина на старому грабі.Мій сотнику! Тобі курить дорогаІ кураї підморгують обабіч. Вуст усміх і сьогодні не прочинить(А нині він і справді ні до чого)…Ти цілував мене лише очима,І словом не торкаючись чужого. Час бризкає, мов молоко в подійник.І тіні, що заклякли при порозі,Ніяк не можуть розплести обіймів –А ти уже вклоняєшся дорозі. Кивають спориші при…
Ми поєднані вічністю,та роз’єднані часом.Причаровані іншими –не закохані ми.І зірки не сплітаютьсяв миготливі прикраси,Щоб звінчати поєднанняіз весною зими. Бо між нами стіною –п’ять сторіч із печалі.Видно, нас розмістилиу віках навмання…І я бачу крізь сльози:ти відводиш все даліПо гарячому степувороного коня.