1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Остання, найрозмінніша з монет По мандрах – згаслим сонцем на землі… Я майже полюбила Інтернет – Як люблять дощ. Бо в нім не видно сліз.   А той, хто взяв і витрусив з міхів Із непотрібним мотлохом чуттів, Без жодних слів, без намірів лихих Давно пішов. Мені здалося – втік.   Дощить. І повертає на сумне. В калюжах – зорі.…
Не хочеш – то не говори. Я і сама сказати можу. Такі вже правила у гри: Печалі й ніжності тотожність.   Так повелося поміж нас – І страшно, й радісно, й тривожно… Мене лякає ця стіна. Та в ній є двері. Як і в кожній.   І попри схлипи самоти Та  причитання безнадії Дійти. Знайти. І увійти Непросто. Але я…