1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Так ти тікавТоптав підошвами смутокразом з дорожним пиломтерпла рукати вперто учився бутисамотнім. І ледь здригався всім тілом.Чомусь почувався кинутимДратувала тиша втішав себе тим, що просто хочеш загинутине так як усі –інакше. І трішки пізнішеСтежка здавалась довгоютрави кололисязібравши останні силиТи вперто тікав від здогаду, що подумки молишся, аби тебе зупинилиі ти розумів: та, що йшла за тобою,нарешті тебе залишила.І вже скам’янівши…
Можна, я розповім тобі казку? – Так, аби ти повірив в її реальність, аби збагнув, чого я печальна, часом нещира, і нещедра на ласку…   Можна, я заспіваю пісню? – Так, аби твоє серце на мить завмерло аби і висока Говерла позаздрила світлій смерті її відголосків – у лісі   Можна, я простелю тобі тишу? – Так, аби ти розчинявся…