1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Ніч виворожує. Падають маски. Стиха шепочеш: «Були собі двоє…» Так зазвичай починається казка. Можна, я в ній опинюся з тобою?   Землі медові і ріки молочні Знаю на смак – так і є поміж нами. Сни на світанку – вони найсолодші. Можна, я буду ранковими снами?   І – до фіналу, минаючи пастки, Підступ здолавши, чаклунок пославши… Бачиш? Все просто:…
Сотають світло усміхи віконниць. Дарує сни твоє найкраще літо… Пощо тобі різець, Пігмаліоне? Різець мене не в силі оживити.   Печаль творіння – як не усміхайся. Безсонна ніжність – завше і сьогодні. Торкають мармур пальці – пальці майстра, Такий прекрасний. І такий холодний.   А ніч – вона сміється і співає. А ніч – своє: про пестощі і ласку… Торкнися…

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА