1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Знов на підлогу сяду я,Мовчу, немов на чатах.І знов тебе вигадуєПорожня ця кімната. Вмирає сизе зарево, Хитається прозороНаповнений примарамиНапружений півморок. Момент прозріння втрачено, Приховано невправно.На двох – хапливо – начорноЗаварюється кава. І ціла вже майоліка, Все вигадать неважко.Лиш на маленькім столикуМовчить порожня чашка. 1995
Я, мов поні ота, – по колу.Все непросто, ой, як непросто!Твій низький хрипкуватий голос, –Він сумний, як в усіх дорослих. А хотілося ж так дитячо, Неприховано так радіти!Подивлюся – у тебе очіМовби спили зимовий вітер, Мов геть чисто забули усміх, Наче дивляться у завію –Мовби терня у сніжнім хрусті,Очі… Знаєш, а я ж зумію Закружляти, заворожити… Ти мене ще не…

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...