1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
В цьому, як завжди, є присмак смальцю і присмак тління.Так з нею завжди, з автентикою, буває.І коли закінчиться з твого пальця виноточіння –Тоді відімруть у місті останні трамваї.   Із ними, трамваями, також: самі рудименти.Суцільні незручності тьотям з будинків що поруч.І їм паралельно до всіх на світі автентик.Подумаєш – диво: сміттярки змінили собори.   Це мабуть жовч від невдало збутої…
А від вітру – нема рятунку.Він цілує тебе наскрізно.Він зриває усі лаштункиІ торкає твою білизну.   А на вітер – немає ради.Надірвавши несказане слово,Вітер глушить місцеве радіо,Перевіюючи полову.   Цьому вітру немає спину.Він пульсує, мов кровотеча.Він жене, відриваючи тініЙ на червоно фарбуючи вечір.   Він заходиться хвацьким свистом.Він зриває лахміття сіре.Місто в шоці. Німує місто,Навесні відлітаючи в вирій. 3.03.07
Сторінка 10 з 10