Творчість
Творчість (692)
12.06.12
Бранка
Не розтулити спечені вуста.І попіл полину спада під ноги.Над степом потолоченим літаНечутний стогін. Стихає плач. І блякне біль в очах.І сонце встигло висушити коси.За кожним кроком падають на шляхЧервоні роси. Чи сповнено приреченість лиху?В степу безмежнім тане слід кривавий.Ростуть услід на Чорному шляхуЧервоні трави.
Опубліковано в
Пам’ять козацького степу
12.06.12
Рушник
Білим по білому – губиться в далині.Білим на біле ляга в ковилу засторога.Що не стібок – трохи світлі і ледь сумні,Виповідають мені рушники дорогу. Але шукати – речено по межіФарб і вагань. Кольорів і благань корогви.Маки цвітуть. А між ними ростуть чужі,Вітром принесені квіти у льон потроху. Поки цвітуть – то немовби й не йшли здаля.Мов народились і тут випивали…
Опубліковано в
Пам’ять козацького степу
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Без відчуття відходять твої безумства в І залишаться - вірші (25.06.19)
- Коли я знову впадаю в тебе в І залишаться - вірші (24.06.19)
- А скільки бажань – несповнено в І залишаться - вірші (20.06.19)
- ШІСТЬ РОКІВ СМУТКУ ПО МАРИНІ... в Новини (14.06.19)
- Та, що бігла вперед в Проза (14.06.19)
- Будь в Я зроду тут живу (13.06.19)
- А ти будеш спати в І залишаться - вірші (10.06.19)