1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
05.07.11

Вірий

Стукіт б’ється в небі соннім.От що бачиться мені:Коні мчать, чвалають коні –Білі, сірі, вороні.   І хати у небо – чвалом,Тільки степ поза вікно:Сонце диха. Сонце палить.Сонце білить полотно.   Далі мчать дерева босіВ хмари – юрбами дібровВерби з вітром межи коси,Вишні – ягоди, мов кров.   І шука гніздо лелеку.А за ним уже такиМчать гладущики і глеки,Сорочки і рушники.…
В саду, де тіні слив пригадують весь часЩемку вагу плодів і ніжність відцвітання,Блукають вечори з вітрами на плечахІ привиди світань спалахують і тануть.   У цей примарний сад, де навіть солов’їЗмовкають повсякчас, наслухуючи пам’ять,Щоніч вертають ті, хто теплі сливи їв –На відстані років. Блукаючи степами.   Я майже бачу їх. Чому – ніхто не зна –Вони ізвіддалік вітаються зі мною.І…
Сторінка 10 з 10