1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Зупинися допоки це все ще не сталося наново Доки річка тримається чемно усіх берегів А з прочинених вікон так солодко пахне оманою Що вже майже скінчились зимові запаси снаги   І торкаючись сукеньки – тої, що справді заплутає Ну тієї саменької – так їм і треба усім! – Я вже подумки ніжно й пестливо прощаюся з путами Є часи на…
Бачиш – востаннє – цю гілку каштану: цвіт. Знаєш, що буде, знаєш, як падає з віт. Буде – то й буде: тобі обіцяли весну – Каменем в груди. Безсонням. І маренням сну.   Тільки врахуй – за контрактом ще додано дощ, Біль і ненависть і пере-насичення площ... Те, що ти мусиш любити – тепер і завжди. Зашморг. Чи лезо. Чи…