1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Це – раптовий спалах моєї думки Перший –і разом з тим останній, Бо хтось уже мій мозок вдоволено хрумка І мені не страшно опинитись в ворожому стані   Я пишу про те, про що ніхто нічого не знає І може тому, ніхто не наважиться критикувати Проте, у кожного критика – хата скраю Вона ж – його фортеця, нехай кострубата  …
*** Вечір приніс звістку, Синю, мов птах Метерлінка В місті зимно і слизько, В місті незатишно жінці   Місто її носить На хвилях вечірньої втоми Все так звичайно і просто: Спогад твій втратив свідомість   Спогад твій знепритомнів Думка в пітьмі потонула Знаю: ти прийдеш додому, Але не прийдеш в минуле   Небо – безжально і низько Тисне свинцем квартали.…