1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Місто стало сліпим жебраком.Перемотане шматтям газонів.Місто спрагло чекає озону,Розчахнувши асфальтовий кофр.   На гастролі його не беруть,Та йому залишається втіха:На старому потертому грифі —Шарудіння приспущених струн   У розважливих пальцях дощу —Теплих пальцях старого маестро.Не цілком віртуозно, та чесно,Зрозуміло для тих, хто почув,   Помирає мелодія днів,Незнайомих із вальсами Відня.Зграї снів гастролюють на півдні,І мандрує смичок по струні,   Та…
Я – та ні, не в далекі гори Ні на жодні не полонини Я вертаю до мого моря – Я тобі вже не треба нині.   Річ не втім, що не треба злота. Завжди більше любила стрібло. Вже розіграно цього лота Я тобі уже не потрібна.   Ти – цілунком легкого вітру І рятунком від денних суєт… Залишуся хіба що…