1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Ні, не як вони, – не на аркані,Не ясиром, а відтак – не тілом.Я сама прийшла до тебе, хане,І цілую – бо сама хотіла.   І в намет – беззбройною. І ще я –Вітер поміж сполохами шалу –Гірко-полиновою душеюДо руки з нагайкою припала.   Де Перун замкнув огненне коло,Де по Святославу змовкла тризна, –Я спокійно п’ю свою неволюЗ присмаком солодкої…
Я не плачу. Відтак – не каюся.Відбуваюся ніби-учтою.Моя вічність розпочинаєтьсяУсвідомленням неминучості.Моя вічність пістріє згадкамиІ співає пісень забутих.Ну, ось так. Не щастить з нащадками.Допиваю вино із бутлів.Ні, не мною зім’ято ягодиІ не мною сипнуто цукру…Як же – я? а де ж – я? а я тоді?В захлинанні отого крука?Видихаю. У ніч повернутоВіз Ведмедиці. І на ранокСік забродлий засмакне вермутомТим, хто спиниться…
Сторінка 15 з 15