1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Творчість
Щось неспокійно стрісіі неспокійно вікнаммулько дверям і клямцібоязко рундукутам на старім горісісвітять зелені ликиу мерехтливій рамців осінь мою дзвінку   там об стару повіткутреться щокою сояхсваряться теплі осисеред опалих грушможе, хтось досі вліткутам своє серце гоїтьтільки мені вже босійбалкою - аніруш         тим і сумує хататим і в дворі так тихоя туди зазираюдеколи перед сномані насіння взятиані зірвать горіхатільки у вікнах…
Так багато світла, так багато! -Аж зело шепочеться старе.Хоч-не-хоч - а мусиш пригадати.І наворожити наперед.Стільки вітру, шепоту і звуку!Стільки неба в гойдалках криниць!Там колись верба ломила рукиНад тремтінням срібної струни.Там було і щему, і неспання,Там було і снігу, і роси.Там усе здавалося останнім -Сльози, зими, щастя, голоси...Скільки бачу - трави придорожні,Безмір неба, пахощі стебла...Так колись літалося! І кожна -Кожна тінь…

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...