1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
07 липня 2011

За те що ми інші. Післямова

Оцінити
(6 голоси)

За те що ми інші?

               під іншим крилом самоти?
Не кращі, не гірші,
               з тим самим воланням у жилах?
Скалічений брате! Це ж нині ти
                         плачеш над тим,
Над чим я уже –
                на біду і на жаль – відтужила:
Над ораним степом,
                якого не бачу з вікна,
Де прадіда коні
               махновські шляхи позбивали...
Самотній мій брате! Минулось.
                Я плачу по нас –
Усіх, що живуть
               в рівномірно ніяких кварталах.
Так само, як ти,
               як оті, що за кожним вікном.
Кому не болить
               і кому пошматовано груди...
За те, що ми інші?
               Не піде! Не так! Не воно!
Тому й вибачатись – пробач, та, напевно,
               не будем.

15.05.00

Детальніше в цій категорії: « Перепустка в вирій Мерлін »