Сонце! Я тобі вдячний! Ти сієш у мою душу золотий засів.
Хто знає, що вийде з того насіння? –
Може, вогні?
М. Коцюбинський
Мамо, забудь про мене
Особливо – на нинішню безвість
Так, як було речéно:
Особливо тоді, як твереза.
Мамо, вибач, що боса –
Це тихенький протест на нінащо –
Нас, південноголосих,
Таврованих ницим ледащом –
Цим огромом дощу
І здриганням північного вітру
Той, хто каже: впущу –
Лиш примара холодного світла.
Він не вирветься з башти.
Він вервиці торсає всує…
Та невже ж ви не бачите? –
сонце усіх порятує.