Ніч виворожує. Падають маски.
Стиха шепочеш: «Були собі двоє…»
Так зазвичай починається казка.
Можна, я в ній опинюся з тобою?
Землі медові і ріки молочні
Знаю на смак – так і є поміж нами.
Сни на світанку – вони найсолодші.
Можна, я буду ранковими снами?
І – до фіналу, минаючи пастки,
Підступ здолавши, чаклунок пославши…
Бачиш? Все просто: це я – твоя казка.
Нині. І завтра. І потім. І завжди.
22.06.12