Вікна опівнічні стигнуть німо –
Водночас видючі і незрячі.
Звісно, підбереш, не пройдеш мимо.
Але й скарбом стану я – навряд чи.
Ну хіба в кишеню заховаєш
І подальше щастя сприймеш радо…
З нами, талісманами, буває:
Пошкодуєш тільки якщо втратиш.
А навкруг – білявки і брюнетки.
Та, на жаль, радіти – передчасно:
Вже нема щасливої монетки –
В пил сховалась. Іншому на щастя.
13.06.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)