Тонко і ламко. До рук не візьму крижинки.
Теплий мій подих – не їй, бо – не час весні.
Легко. Зникомо. Прозоро… Діагноз: жінка.
Подумки – «так». А уголос – як завжди – «ні».
Крига, що гріє. Долання усіх законів.Темрява світла. Осяяння у пітьмі…
Знаю: назавжди. Але не скажу – «до скону».
Просто тому, що голос – навзнак – знімів..
Просто – бо сніг. І немає реалій більше.Просто – бо зимно. А грітись – не було ким…
Просто – бо раптом торкаюсь до тебе віршем –
Пальцями – зась. Бо і звуки всі – навтьоки.
Так. Я боюся. Боюся і слів, і рухів.Так, мені страшно – уперше за довгий час.
Тільки от – музику сліпо намацують руки.
Може, ця музика твориться – імені нас?
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)