Ви знаєте, як прокидаються квіти щоранку,
Як степ рожевіє, неначе цнотливе дівча,
Як вечір липневий сади убирає серпанком,
Як зоряні коси весна розпуска по плечах?
Як гаряче дихає спека у ночі червневі,
Як в’ється волога утомленим тілом землі,
Як ніч убирається в роси, немов королева,
Як пахне життям щойно спечений хліб на столі?
Землі до лиця навіть туга сумна журавлина,
Тонка і журлива, мов туго нап’ята струна…
Чи бачите ви? От якою буває Вкраїна,
І саме такою безсмертя зустріне вона!
1994