А молодість сміється
із Шекспіра
А молодість кепкує
із Сократа
Вона чудово розуміє
Пірра
Це потім знаєш:
краще би –
не брати
Ти розумієш:
варто зупинятись
Ти знаєш міру.
І тримаєш марку
І коли через тебе
плаче матір –
Нарешті страшно.
Але жити – варто.
Усе минеться.
Так. Усе. І навіть
Те, що до ранку
не давало спати.
У кожного з часів –
своя приправа.
У кожного – свої
тривожні дати