Неба трьом соколам замало –
Три брати одну покохали
Чи спитать тополі, чи дуба
Кого вона з трьох вірно любить
– Каже старший:стрінемось в гаю –
Однаково всіх привітає
А от з ким жартує чемненько –
Тому її душа й серденько
– Каже другий: в кожної співи
Лиш вона мовчить соромливо
Тоді вона вже віддівує,
Як хто її пісню почує
– Каже третій: співи та жарти
Л’є усім, мов меду у кварту
А розплете ж косу дівочу
Той, кого цілують щоночі…
Старший тоді зблід, мов лілея:
А ти звідки знаєш про теє
Сміється молодший: Не сердься
То я раз напився з відерця
А як вода збігла струмочком
Я зірвав дві ружі в садочку
Ой дві ружі, третюю вишню
Не до вас дівчинонька вийшла
Ой дві ружі, третю кислицю
Була дівка – вже молодиця
1994