Мовчальний тиждень усе триває.
Кавалки тиші, мов лід, поколото.
Багатих купа на німування.
Мені не треба такого золота.
От тільки скарги ніхто не прийме.
Усі у змові. Тож гра – триває.
Я забуваю твої обійми.
І пальців пахощі – забуваю.
Така сторінка – не перегорнеш.
Почни спочатку. Сумнівна втіха…
І лиш пульсує в моєму горлі
Затерплий дзвоник твойого сміху.
12.06.05