06 січня 2019

Ця зупинка - на мить

Друк
Оцінити
(8 голоси)

Ця зупинка – на мить.

Я допоки іще не здалася.

Я прип’ята до шляху.

Він знову озветься луною.

Мов Ісіда – Осіріса,

тіло розчинене в часі

Я складала тебе

із частинок,

відшуканих мною.

 

Той, що був Менестрель, –

лиш вуста твої мав,

а не серце

Той, прегарний, мов бог –

лише розум розпечений твій

Той, з ким дихала в такт, –

повелитель неспіваних скерцо

Пропікав твоїм поглядом

з ніби змежованих вій

 

Той, хто знав всі слова,

навіть доти несказані мною

Певно, серце твоє

вколисати намарно навчавсь

Той, для кого була

лиш покірною

пальцям струною –

Він був руки твої,

що спиняли і довжили час

 

Той – ловець у серцях,

відкривач ще не торканих мушель,

Легковажний хлопчак

за три кроки

до вступу у гру

Колисав у собі

твою доки ще приспану душу

Той, хто жив – мов творив,

не жалів твоїх стомлених рук

 

Ну а я – у сакви

покладу і бреду,

мов сновида

Певно, вчила дарма

анатомію добре колись

Реставратори вже

обступили чи – тінь – чи – Ісіду

А скількох же річок

Мої губи іще не пили?

26.02.09

Повернутись нагору