Навіть словом не торкаюся –
Розминаюся з тобою.
Як ти темно усміхаєшся –
Аж до сонячного болю.
І живе у серці ранкою
Тихий здогад небезпечний:
Ти встаєш для мене ранками.
Ти мені приносиш вечір.
А коли на мить розкраяну
Відпускаєш свою душу,
Лине усміх неприкаяний
Мореплавцем, спраглим суші, –
Розпускаюся пелюсткою,
І живе в мені відлунням
Несподіваного усміху
Несподіваний цілунок.
08.02.07
«Шовкова держава», 2014.