Я — парасолька. Я стою в кутку.
Сьогодні дощ, та я вже непотрібна.
Господар мій вважа (хоч, мабуть, хибно),
Що соромно носити отаку.
І от стою, немов колишній воїн,
Пораненнями вилучений з лав.
Бо під дощем усі ішли по двоє,
А мій себе самотнім почував.
Покинуто — зіщулену й німу.
Мені б спочити. Але я боюся:
Він десь іде в плащі і капелюсі.
А раптом буде холодно йому?
Співають ринви пісеньку дзвінку,
В калюжах плинуть кола, наче мрії…
Втім, що мені? Не я його зігрію.
Я — парасолька. Я стою в кутку.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- "Хортицькі дзвони " - 2019 успішно відбулися! в Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та української авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило (06.12.19)
- Підведено підсумки VІ "Хортицьких дзвонів" в Новини (03.12.19)
- Прес-конференція з підведення підсумків "Хортицьких дзвонів" - 2019" та оголошення переможців конкурсу в Новини (29.11.19)
- З днем народження, "Та, що бігла вперед"! в Новини (29.11.19)
- Опливає свіча в Сонцетяжіння (29.11.19)
- Я — парасолька в Мелодія вічних прощань (29.11.19)
- Коли-небудь, не зараз, із потяга встану в Мелодія вічних прощань (28.11.19)