Я – та ні, не в далекі гори
Ні на жодні не полонини
Я вертаю до мого моря –
Я тобі вже не треба нині.
Річ не втім, що не треба злота.
Завжди більше любила стрібло.
Вже розіграно цього лота
Я тобі уже не потрібна.
Ти – цілунком легкого вітру
І рятунком від денних суєт…
Залишуся хіба що світлом,
Без якого ти – не існуєш.
12.06.13