Аби ти знав, викладачу,
Про що базікаю й мовчу.
Тут щось не те. Боюся знов
До мене стукає любов.
Ми суперечки ведемо,
Але звучать вони, немов
Дует Одарки й Карася,
І співчуває група вся.
П’янить мене цей ризик гри.
Вже розучились говорить
Мої вуста. І тільки очі
Сказати невимовне хочуть.
Я долі опускаю їх:
Іди-но до дітей своїх.
Не дай тобі, Господь, узнать
Як я умію чарувать.
Мене спиняє і навча
Повага до викладача.
26 січня 2021
Аби ти знав, викладачу
Info
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Андрій Окара. "In Memoriam. Марина Брацило, Леся Українка" в Спогади, рецензії, статті (27.02.21)
- За далеким синім обрієм в Я зроду тут живу (22.02.21)
- Вимережу з гамору і криків в Благовіст (18.02.21)
- Котрийсь сон канапа марить в Благовіст (17.02.21)
- Хай буде день – зелений і терпкий в Я зроду тут живу (14.02.21)
- Я набираю номер твій в Мелодія вічних прощань (14.02.21)
- Вар’ятство. Збочення. Чаклунство в Мелодія вічних прощань (08.02.21)