1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
28 липня 2021

гойдаючись на хвилях забуваєш

Написав  administrator
Оцінити
(2 голоси)

гойдаючись на хвилях забуваєш
(на… мить…)
все що сплело мереживо уявлень
(тсс… цить…)
уже бракує урвища чи краю
(ось… так…)
твоє обличчя скапує у трави:
врос-
тай
вростай у хвилю
вцвітай у плюскіт
шукай у мушлях
рожевих перлів
нарешті – вільна
солоно-
уста:
не ждеш… не мусиш…
сліди… зітерлись…
вітер
сюди зазирає
на мить прозору
світло
у синіх хвилях
не помирає
як і зорі
тому гойдайся
і сни пісками
пустель холодних
у синю тайстру:
піщинка… камінь…
мінливі стебла
лісів підводних
і так допоки
останню краплю
не звіє вітер
не вип’є суша
не стане кроків
а просто раптом
минання світу
втече у мушлю…
так гойдаючись
ти забуваєш
ім’я і подих
слова і рухи
тепер ти знаєш
що так буває
тому не слухай
пісень китів
і плачу дельфінів
плюскоту хвиль
вітру у мушлі…
взявши усе
до останньої тіні
море всотає
й оплаче душу
бо…
гойдаючись…
ти…
забуваєш…

20.04.05

Детальніше в цій категорії: « Тужавіє туга Я залатаю пустку »

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...