Так не буває, правда?
Може і нас немає.
Вирішу все сама я,
Вислухавши поради.
Так не буває, дійсно:
Дотик на рівні думки
Рук і очей цілунки
Тіл переплетених пісня…
Так не буває. Бачиш? –
Це мій квиток. На завтра
Все, що мені сказав ти
Пам’ять відкине ледача.
Квіти задивляться в осінь
Руки сплетуться, мов змії…
Менше із тим. Розумієш?
Так не буває. І досить
1997