Сьогодні згадала юність —
Цей білий наріжний камінь —
Шляхетна моя бабуня
З порепаними руками.
З іконним усміхом вічним,
З прихованим смутком неясним,
З прекрасним темним обличчям.
Поораним плугом часу.
Підклавши в вогонь печалі,У діжі журу місила,
І вдався їй хліб звичайний,—
Немов коровай весільний:
Од ранку над тістом вгору
Долоні злітали, мов крила.
Обмовилась:
— Прийде Григорій,
А я ще борщу не варила.
Лише стріпонулись вії,На мить перервався подих,—
Бо знала, що дід мій прийде
Хіба що у сон чи спогад.
Вже крига застиглим криком
Прикрила калюжам очі,
Та довго трисвічник вікон
Горів на столі у ночі.
І ранок котився дрібно,
Світанок зливаючи щедро.
І пахло спеченим хлібом,
І трішечки — липовим медом.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)