Спогади – сигаретами:
спалюються до слова.
Дотики і перетини.
Виключно випадкові.
Все, що було – повицвіло,мов на вікні фіранки.
Ніч оплива живицею.
Світять бузками ранки.
Травень мандрує полуднемз вітром в легкій торбині.
Очі говорять: солоно.
Пам’ять втішає: нині.
Обрій – тонкими п’яльцями.Білим шиттям у ньому
Те, що втекло між пальцями
і відцуралось дому.
Спомин спіткаєш зопалу.Вихилиш залпом ніжність.
Викинеш цей недопалок –
травень. І ми. Колишні.
13.05.09