1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (107)

Зоря мого зойку так високо висить На синій завісі в індиговій висі, Мінливо малює за кольором колір І коло за колом все ходить довкола Заснулого тихо у власному домі, Глухого до звуків, йому невідомих. І з присмаком крові стоїть пурпурово Зоря мого зойку на тлі полиновім. 1.11.93
Раптом пригадуєш, як же це боляче – бути Знаєш водночас, який це солодкий біль Так ніби в грудні зливаєш вина із бутлів, Ніби свідомості знов програєш двобій Ніби укотре себе не чекаєш довше Аніж належних 15 чемних хвилин Ніби з долонь для води підставляєш ковшик (Ну, не вписати горнятко у спів ковили!) Потім спиняєшся. Тихо стаєш навшпиньки Щоб зазирнути ув…