А біль твій – мені стрілою.
Диви: упіймала, чекаю –
Ачей же, по біль ти прийдеш?
На свічку не стане лою.
На місяць не стане зграї –
Навити прийдешні війни...
А я – за тридев’ять кроків
У тридесятому схлипі
Тебе виглядаю – денно
І нічно, щохвилі, щороку:
Твій біль – наче з тебе зліпок.
Світлина. Перлина. Стражденність...
Біжить, мерехтить клубочок:
Нап’ято між нами безвість
На втіху стрілку і цілі.
І плачуть у пісню очі.
І крає зневіра лезом
Моє напіввклякле тіло...
Немає у мене назви
Чеканню. Примарі. Тіні.
Стрілі. Порожнечі. Одчаю.
Чи ж ти пам’ятаєш казку –
“Було у батька три сини...”
Ото я тебе й чекаю.
6.01.04