Не скажу: прощавай!
Бо не хочу з тобою прощатись
Не скажу: забувай!
Бо не хочу, щоб ти забував
Зачарую замки
І грифонів поставлю на чатах
І розрив- і плакун-
І забудь- заплететься трава

 

Коли сотні доріг
Рушниками впадуть попід ноги
Коли тихо покличе
І глухо застогне біда
Я хіба подолом
Не местиму твоєї дороги
Я хіба не вслухатимусь
Як дотліває хода

 

Та беземежжя відлунь
Ще тобою світи не кружляє
І безсилля долонь
Ще не в’яне на плечах твоїх
Не скажу: забувай!
Лише: спи, мій прекрасний одчаю! –
У безсонному щасті
Де плаче покаарний гріх