А та, що щойно майнула, –

Вона, бува, не від тебе?

Немов шукала притулок –

І розчинилася в небі.

 

Посеред зорь не поснулих,

Посеред інших блукалиць…

Вона, либонь, безпритульна –

Отож все далі і далі.

 

Перепочинок – на трохи,

А потім – гайда шукати.

Ну знає: дерево – всохло.

То що їй вже – не літати?

 

Чи вже їй небо – немиле,

Чи вже їй вітер – не вітер?

Вона б тебе боронила.

Кого тепер – боронити?

 

Мене вона – не захоче.

Її єдина розрада –

Отой останній листочок

Її померлого саду.

20.07.12