А та, що щойно майнула, –
Вона, бува, не від тебе?
Немов шукала притулок –
І розчинилася в небі.
Посеред зорь не поснулих,
Посеред інших блукалиць…
Вона, либонь, безпритульна –
Отож все далі і далі.
Перепочинок – на трохи,
А потім – гайда шукати.
Ну знає: дерево – всохло.
То що їй вже – не літати?
Чи вже їй небо – немиле,
Чи вже їй вітер – не вітер?
Вона б тебе боронила.
Кого тепер – боронити?
Мене вона – не захоче.
Її єдина розрада –
Отой останній листочок
Її померлого саду.
20.07.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- День новий прийшов в Пісні (01.07.22)
- КОНКІСТАДОР в Благовіст (26.06.22)
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)