Зачекався на мене звіринець Тюсо.

Запитаю, хоча й недоречно:

Що тобі кільканадцять моїх безсонь

І самотність у плюс безкінечність?

 

Що тепер тобі – міфу, як і хотів –

Моїх жеврінь і спроб неминучість?

А ловці вже – поглянь –
випускають хортів

Передсмаком безсонної учти:

 

Все одно – просто так
чи на честь перемог.

Все єдино – чи буде радість.

І чадить фіміамів задушливий смог.

Він, як може, воскурює – зраді.

 

Час померлих богів і нерадісний збіг

Всіх планет, що параду – не хочуть…

А мене не приносять у жертву тобі.

Лише – в жертву безжалісній ночі.

 

Лише – в жертву всім снам:
їхнє прядиво знов

Подарує єдину хвилину:

Після – втомлених нас.  
До – безглуздих розмов…

Коли ти ще мене не покинув.

20.07.12