А він мовчить – затерплий в горлі голос:
Чи то не вперше краще промовчать
Про те, що стільки ніжності навколо,
Про те, що стільки сумніву в очах.
Уже весна веслує в бережечок
І літо вже сортує лелітки…
І я мовчу – бо слово недоречне,
А істина – на відстані руки.
Докльовують пташки жалю окраєць.
Лежать жита – не видно вже стерні…
Хай ніжність світу трохи зачекає:
Я крок ступаю – двері відчинить.
29.05.13
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)