І вишніми,
і чорними
Розшарпана вітрами
Жебрачкою у чорному
Дорогою до храму.
Довічною, вмирущою,
В лахмітті і прикрасах
Німою попелюшкою
під вікнами
палацу
Затерплістю терновою -
Вустам, німим уперто
Так боги випробовують,
Постукавши до
смертних
Дзвінкою
неминучістю,
Ранковою росою,
Сопілкою співучою
На радіошансоні
Моїм четвертим
виміром,
Єдиним камертоном,
Тоненькою травиною
На мертвому бетоні
Того ж бетону -
лихо з тим!
Але -
ще будуть квіти…
Тримай мене,
мій прихистку!
Не хочу-оніміти
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)
- РУДОМУ — ОХОРОНЦЮ НАШОГО ПІД’ЇЗДУ в Сонцетяжіння (21.05.22)
- Це я. Не поспішай мене прощать в Мелодія вічних прощань (21.05.22)
- Характерник в Хортицькі дзвони (19.05.22)
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)