Проминає
доба знетямлена
Дотлівають
мости підпалені
Я тобі обіцяю,
життя моє:
Не піду за водою
талою
Не згорю восени
багаттями
Не замру перетлілим
лІтеплом
Ти до зустрічі
відчуватимеш
Я об долю
взуття не витерла
Не забула про нас
між клопотом
Не забила на нас
межиночі
Ні, мене не прив’яжеш
побутом
Не наріжеш із мене
віниччя
Не зупиниш сваволі
тихої:
Я тобі обіцяла
вижити
Понад бездною,
поміж лихами
Серед співу
облуди ніжної
Ти не бійся.
Чужими крамами –
Помилуюся. Але вредна я
Я тобі обіцяю,
життя моє:
Не зірвуся
вночі – серед ночі
Я не плачу –
Вітри висушують
Темні краплі
вологи зайвої…
Так прощається
море з мушлями:
Я – вернуся –
лише –
чекай – мене
02.09.12