Десь на межі звичайного –
Світ мов писанка –
Пахло трояндами чайними
Ніч цілісіньку.
В цім ароматі терпли ми
Хрипли ми.
Небо в вікно цукерками
Зорі сипало.
Падало часу борошно
Легко, глухо так…
Ми ж безшелесно-сторожко
Тишу слухали.
В небі поміж трояндами –
тонко-високо –
Ми були не-проявлені,
Не-прописані.
Так, мов обабіч янголи –
Й чути начебто
Кроки легкі трояндові
Завтра нашого
12.03.11