1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
17 травня 2018

Ну і нарешті – те, що і так відомо

Оцінити
(5 голоси)

Ну і нарешті – те, що і так відомо:

Трави – зелені. Небо – блакитне. Земля – червона.

Лиш не забудь. Зупинись на порозі дому.

Грудочку тої руди притисни до скроні.

 

Потім – тікати в тіні, дедалі довші.

Тихо себе ховати помежи квіти...

Раптом та й буде диво, та й буде дощик.

Сполохне благодаттю – і ти навчишся родити.

 

Станеш... ну, хай не лавром, хоча б – горіхом,

Тихо покотишся далі, і хтось підніме.

І понесе далеко... Ну, от і втіха.

От і втекла нарешті. Минулась – мимо.

 

Тільки – куди стежина раптом звернула?

Тільки – земля червона. Земля знайома.

Той подорожній тебе у кишені тулить...

Хай ти давно порожня. Зате ти – вдома.

27.05.06